Оцінка вартості підприємства
Оцінка вартості підприємства
Оцінка вартості підприємства відноситься до найбільш складних фінансових проблем.
Аналіз методів оцінки об'єктів інвестування, вживаних на сьогоднішній день в зарубіжних країнах, дозволяє виділити два підходи до вибору об'єкту інвестування. При аналізі показників, що характеризують стан окремого підприємства, можна використовувати або дані розвитку галузі, в якій функціонує фірма, її фінансові показники, ефективність менеджменту та інші, або оцінювати положення підприємства на фондовому ринку, біржовий курс його цінних паперів. Розглянемо достоїнства і недоліки таких підходів, а також можливість їх застосування в умовах національної економіки.
Стан фондового ринку України поки що не дозволяє займатися технічним аналізом і використовувати його при оцінці вартості підприємства. Окремими організаціями, що спеціалізуються на консультаційних послугах в інвестиційній сфері, проводяться збір аналітичної інформації і спроби створення вітчизняних індексів. Достовірність отримуваних індексів поки ненадійна, що визначається не якістю методів, а низьким рівнем і недостатньою кількістю початкової інформації. Можливість і необхідність такого аналізу виникне в процесі подальшого розвитку ринкової економіки, появою достатньої кількості біржових структур, висновком великої кількості операцій з цінними паперами і, як наслідок, виникненням реальних котирувань фондових інструментів.
Комплексний фундаментальний аналіз проводиться на двох рівнях: зовнішньому і внутрішньому. Розглянуті раніше методи оцінки вартості підприємства частково використовуються і при фундаментальному аналізі для дослідження зовнішнього середовища, в якому здійснює свою діяльність об'єкт, що вивчається, стан ринку і економічної ситуації в цілому. Вивчення кон'юнктури ринку, зокрема окремих його сегментів, дозволяє виявити чинники, що впливають на загальну ситуацію і її прийнятність для потенційного інвестора. Аналіз і прогнозування розвитку підгалузей дає можливість визначити, в якій з них в загальних умовах, що склалися, розміщення засобів буде найбільш сприятливим з погляду вибраних інвестиційних цілей і пріоритетів.
На другому етапі фундаментального аналізу детально розглядається вже само підприємство, чиї боргові або пайові фондові інструменти обертаються на ринку. Це дозволяє виявити перспективність для інвестора тих або інших цінних паперів, а, отже, вирішити питання про інвестиційну привабливість даного об'єкту.
Як видно з приведених методів, вони орієнтовані в основному на фінансові інвестиції і розглядають інвестиційну привабливість підприємства-емітента. В той же час в сучасних умовах розвитку економіки України такі вкладення інвесторами як основні не розглядаються, а, отже, необхідно детальніше досліджувати методи, вживані при оцінці вартості підприємства для здійснення реальних інвестицій.
Як вже наголошувалося раніше, окрім дослідження фінансового стану підприємства необхідно провести оцінку вартості підприємства. Поняття «Оцінка вартості» є достатньо новим для українських суб'єктів інвестиційної діяльності.
Згідно вітчизняному законодавству, оцінюючи підприємство слід керуватися Методикою оцінки вартості майна під час приватизації. Встановлено, що для підприємства, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для проведення оцінки уповноважені на це органи мають право привертати на підставі договору експертів за оцінкою майна. Відповідно, розрізняють два способи проведення оцінки: масовий і експертний.
Масова оцінка – це визначення вартості майна з використанням стандартної методології і стандартного набору вихідних даних. Експертна оцінка полягає у визначенні оцінної вартості експертом відповідно до договору із замовником.
У літературі по питаннях оцінювання вартості підприємства описано багато методів і способів виконання цієї роботи. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі по їх ідентифікації і використанню. У літературних джерелах і нормативних актах використовуються різні назви одного і того ж методу оцінки. Саме тому необхідна чітка класифікація використовуваних методів.
На сьогоднішній день можна виділити три групи основних методів оцінки вартості підприємства. По-перше, це балансові методи, засновані на визначенні чистої вартості майна за даними бухгалтерського обліку, тобто що є різницею між активами і пасивами підприємства.
До другої групи відносяться методи, що використовують аналіз доходів і грошових потоків. У цю ж групу відноситься і найбільш поширений метод розрахунку сучасної вартості майбутніх грошових потоків.
У третю групу включаються методи, засновані на порівнянні ринкової інформації. Суть методів даної групи полягає в аналізі чистого прибутку і дивідендів.
У країнах, де проводилася приватизація, були використані різні методи, але найпоширенішим і економічно ефективним був «аукціонний», тобто покупцем підприємства був той, хто більше запропонує.
Деякі автори вводять нове поняття, яке, на наш погляд, є точнішим, - «оцінка вартості бізнесу». Причому в широкому сенсі предмет оцінки бізнесу розуміється двояко. Перше його розуміння зводиться до традиційного в наший країні розумінню оцінки бізнесу як оцінки підприємства як юридична особа. Для цього розуміння характерне ототожнення оцінки бізнесу фірм з оцінкою їх майна. Друге – найбільш поширене в країнах з ринковою економікою – розуміння оцінки бізнесу полягає в тому, щоб з'ясувати, скільки коштують не фірми, що заробляють ті або інші доходи, а права власності, технології, конкурентні переваги і активи, матеріальні і нематеріальні, які дають можливість заробляти дані доходи.
Таким чином, існують два предмети оцінки бізнесу: оцінка фірм, яка може грунтуватися на оцінці їх майна і оцінка «бизнес-линий». Причому бізнес-лінію можна визначити як сукупність прав власності, довгострокових привілеїв і конкурентних переваг, спеціальної і універсальної переваги, технологій, а також контрактів, які забезпечують можливість отримувати певні доходи
При оцінці бізнесу, залежно від передбачуваного використання результатів і об'єкту оцінки, виділяються наступні види оцінних вартостей.
Вартість в користуванні визначається виходячи з припущення про те, що підприємство не продаватиметься на вільному, відкритому і конкурентному ринку для будь-яких альтернативних цілей використання ні повністю, ні шляхом розпродажу по частинах. Вартість в користуванні носить суб'єктивний характер, оскільки висловлює думку власника підприємства щодо можливостей його подальшого використання. При цьому можна виділити наступні основні вартості цього вигляду:
— вартість відтворення (відновна вартість) - сукупність витрат, потрібних на відтворення копії об'єкту з тих же або інших аналогічних матеріалів, розрахована в поточних цінах;
— вартість заміщення - поточна вартість нового об'єкту, що є по своїх характеристиках найбільш близьким аналогом оцінюваного об'єкту. Іншими словами, вартість відтворення - це вартість створення точної копії об'єкту, а вартість заміщення - це вартість створення об'єкту з корисністю, рівній корисності оцінюваного об'єкту;
— вартість залишкового заміщення - мінімальні сукупні витрати (у поточних цінах), необхідні для заміни даного об'єкту аналогічним іншим об'єктом, не гіршому що розглядається, але не у всьому, а лише по частині його функціональних конструктивних і експлуатаційних характеристик, що залишилася;
— страхова вартість - визначається на підставі розглянутих вище вартостей за вирахуванням вартості тих елементів, виключення яких обумовлене договором страхування;
— інвестиційна вартість (у користуванні) - вартість власності для конкретного інвестора або групи інвесторів при певній меті інвестування. Різниця між інвестиційною вартістю і повною відновною вартістю (або повною вартістю заміщення) характеризує розмір капітальних вкладень.
При оцінці вартості підприємства і його елементів використовує наступні підходи:
— витратний;
— порівняння продажів (аналоговий);
— прибутковий.
Головна ознака витратного підходу - це поелементна оцінка об'єкту. Загальну вартість об'єкту отримують підсумовуванням вартостей всіх його елементів. Застосування витратного методу дає песимістичну оцінку об'єкту, проте, в умовах, коли фондовий ринок ще не сформований, а ринкова інформація відсутня, цей підхід часто виявляється єдино можливим. Аналоговий підхід заснований на порівнянні оцінюваного об'єкту з аналогами, ринкова ціна яких відома. Прибутковий підхід грунтується на розрахунку майбутніх надходжень від експлуатації об'єкту оцінки і визначенні їх поточної вартості. Для розрахунку вартості об'єкту використовується показник чистого дисконтованого доходу.
Оцінка підприємства в цілому вимагає декілька інших підходів, чим оцінка окремих активів цього підприємства. При такій оцінці необхідно розглядати підприємство як єдиний майновий і виробничий комплекс. Цілісний майновий комплекс – це господарюючий об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Відмітною особливістю такої оцінки є те, що вартість майнових активів коригується на вартість гудвилла. Причому під гудвілом слід розуміти ділову репутацію підприємства, його нематеріальний актив, вартість якого створюється завдяки управлінському мистецтву, позиціям на ринку, успішному впровадженню нових технологій і так далі
Відмітимо, що потенційних покупців цілісного комплексу цікавить, як правило, не тільки первинна і залишкова вартість майна, а і сума чистого прибутку, який можна отримати в результаті експлуатації підприємства. Крім того, велике значення має розмір майнових прав і обов'язків відповідного суб'єкта господарювання.
Вітчизняне законодавство у разі оцінки цілісного майнового комплексу передбачає використовувати методи балансової, ринкової і капіталізованої вартості.
Метод чистої вартості активів дозволяє визначити вартість підприємства як суму цін реалізації активів підприємства за вирахуванням суми зобов'язань.
Метод ринкових порівнянь є загальним способом визначення оцінної вартості підприємств, часткою в капіталі підприємств і цінних паперів, що емітуються підприємствами, заснованим на порівнянні даного підприємства з аналогічними компаніями, долями в їх капіталі і цінними паперами, які були реально продані на ринку.
В рамках прибуткового підходу можливе застосування як методу капіталізації доходу, так і методу дисконтування майбутніх доходів (прибутків). При використанні методу капіталізації репрезентативна величина доходу за один часовий проміжок перераховується у вартість підприємства за допомогою коефіцієнта капіталізації. Метод дисконтування майбутніх доходів заснований на оцінці доходів в майбутньому для кожного з декількох тимчасових проміжків. Ці доходи перераховуються у вартість за допомогою ставки дисконту.
У країнах з ринковою економікою і розвиненим фондовим ринком корпоративні права оцінюють за допомогою ринкової ціни акцій. Використовувати цей метод в Україні важко із-за нерозвиненості фондового ринку.
Таким чином, узагальнивши аналіз методів оцінки майна, що існують на сьогоднішній день, підприємства і бізнесу в цілому, можна зробити вивід про доцільність використання при оцінці вартості підприємства декілька методів, реальна ж вартість компанії знаходиться в проміжку між максимальною по величині оцінкою і мінімальною з них.
Автор: За матеріалами статті Бабенко А.Г., Нехаєнко С.В. / Дата: 14.08.2009 |